Історична довідка
Азов ( до 1918 року . Тігенроф до 1938 року – Новоясинівка) – селище, центр сільської ради, Розташований в 8 кілометрах від районного центру , в 7 кілометрах від траси Запоріжжя – Маріуполь. Поруч проходить залізниця, станція Платформа 376 км за 2,5 км. Населення 907 чоловік. До складу сільської ради входить ще два населені пункти селище Мирне, та село Антонівка.
Населений пункт засновано німецькими колоністами в 1823 році . Радянська влада була встановлена в січні 1918 року. На фронтах Велико Вітчизняної війни воювало 136 жителів села, із них загинуло 53 та 89 були нагороджені медалями та орденами.
В Азові в період окупації діяв патріотична антифашистська група. В населеному пункті знаходиться братська могила 69 радянським воїнам, які загинули у визвольному бої в вересні 1943 року.
На території селища була розміщена центральна садиба радгоспу Азов ( засновано в 1930 році) .
Господарство спеціалізувалось на виробництві свинини. Крім того тут виробляли зерно, соняшник , молоко , гов`ядину, гранульовані корма , розвивали овочівництво та садівництво. В радгоспі широко застосовувались научно-обґрунтована система протиерозійної обробки землі, що дозволило за 1974-1979 роки підвищити врожайність озимої пшениці за що цей дослід був представлений на « ВДНХ СССР» в павільйоні Землеробство. За трудові досягнення 21 працівник радгоспу був відзначений орденами і медалями СССР, серед яких орден Леніна – комбайнер Віктор Миколайович Хліпітько.
Перші згадки про школу, які дійшли до нас, сягають 1903 року. Саме в цей рік німцями-колоністами було збудовано початкову церковно-приходську. Після Жовтневих подій 1917 школу було реорганізовано в семирічну. При школі працював лік без, його відвідували бідні селяни. В цей час недалеко від села Азов, в хуторі Дніпровському, було відкрито початкову школу, яка перестала функціонувати після війни, тому що хутір було вщент розбито фашистами. При школі функціонував інтернат, в якому жили учні старших класів з х. Дніпровського та діти-сироти. Зараз проживають у нашому селі вихованки цього інтернату, сироти Пашко Євдокія Іванівна та Пашко Галина Іванівна.
Під час окупації школа працювала, але мали можливість навчатися тільки діти заможних батьків. В 1945 році при школі працювали курси трактористів.
В 1960 році на базі школи було відкрито вечірню школу, в якій працювали вчителі-ентузіасти: Віра Семенівна Удовенко, Паша Якимівна Антощенко, Ганна Семенівна Дядюн, Микола Федорович Жук, Єлисеєва Любов Василівна, Вакуленко Ольга Антонівна. На базі вечірньої школи працював драмгурток, яким керувала Ганна Семенівна Дядюн. В школі працював ансамбль народних інструментів, яким керувала Рула Таїса Григорівна.
В 1974 році було побудовано нову школу на 192 місця. Директором школи було призначено Тимчину Івана Івановича. В старій школі було розміщено майстерні та їдальня.
За рішенням виконкому Куйбишевської райради від 3 квітня 1981 року за № 112 школу було реорганізовано в середню. За допомогою дирекції радгоспу «Азов» було побудовано чотири класні кімнати: хімкабінет, учительську, кімнату бойової та трудової слави.
Перший випуск десятикласників відбувся в 1983 році. Школу в той рік закінчило 18 учнів.
У ці роки школу підтримував матеріально радгосп «Азов», який був на той час передовим господарством в районі. Завдяки профкому і дирекції радгоспу в школу завозились наочні посібники, меблі.
